(ВІДЕО) «Протез став не обмеженням, а інструментом для повернення» – 24-річний прикордонник Олександр
(ВІДЕО) «Протез став не обмеженням, а інструментом для повернення» – 24-річний прикордонник Олександр
01 травня 2026 року, 10:50
У 24 роки він уже пройшов те, що інші не проходять за все життя. Коли розпочалась повномасштабна війна, Олександр, не вагаючись, підписав свій перший контракт. Далі найгарячіші точки фронту: Луганщина, Херсонщина, Донеччина, згодом – Сумський напрямок. Там, у грудні 2024 року, під час мінометного обстрілу його життя поділилось на «до» і «після».
«Я не відразу зрозумів, що сталося. На одному адреналіні сам заповз у машину, – згадує він. – І вже тоді побачив, що нога просто “висить” і не реагує».
У Сумах лікарі намагалися врятувати кінцівку – залишалося лише два пальці. У столичному шпиталі сказали прямо: ампутація.
Дні операцій, біль і невідомість. Але навіть тоді Олександр не допускав думки залишити службу.
Переломним стало відновлення у медичному центрі на Львівщині. Там він побачив побратимів, які після втрати кінцівок не втратили головного – жаги до життя.
«Я бачив людей, які посміхалися і йшли вперед. Тоді зрозумів: життя тільки починається. Якщо вони змогли – зможу і я».
Протез став не обмеженням, а інструментом для повернення.
Сьогодні Олександр знову в строю рідного Могилів-Подільського загону. Він несе службу в автомобільному пункті пропуску. Тепер у нього більше паперової роботи та документації, але відданість справі залишилася незмінною.
У День прикордонника він мріє про прості й важливі речі: міцну родину і день, коли війна закінчиться нашою Перемогою.
Його історія – про незламність.
І про те, що кордон тримають люди.
